Апеляційним судом Львівської області завершено розгляд кримінального провадження за апеляційною скаргою на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2014 року у справі про обвинувачення колишнього начальника Львівського обласного управління водних ресурсів у вимаганні та отриманні хабарів
21 серпня 2015 року до Личаківського районного суду м. Львова повернулося кримінальне провадження про обвинувачення колишнього начальника Львівського обласного управління водних ресурсів у вимаганні та отриманні хабарів.
Так, 22 червня 2015 року апеляційним судом Львівської області завершено розгляд апеляційних скарг прокурора прокуратури Львівської області та обвинуваченого на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 22.12.2014р.
Колегія суддів апеляційного суду Львівської області в складі трьох професійних суддів дійшла висновку, що підстави для скасування вироку відсутні, тому апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова – без зміни.
Нагадаємо, що 22 грудня 2014 року Личаківським районним судом м. Львова обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368, ч.3 ст.368 КК України (в ред. Закону від 07.04.2011р.), а за епізодами обвинувачення в одержанні хабарів через потерпілого К. – виправдано у зв’язку із недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Судом призначено покарання: за ч.1 ст.368 КК України (в ред. Закону від 07.04.2011р.) – 6 (шість) місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 2 роки; за ч.3 ст.368 КК України (в ред. Закону від 07.04.2011р.) – 5 (п’ять) років позбавлення волі без конфіскації особисто належного майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 3 роки.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено обвинуваченому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі без конфіскації особисто належного майна, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 3 (три) роки.
Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень в їх сукупності, перебування обвинуваченого в період з 24.01.2012р. по 19.03.2014р. під вартою, суд дійшов до висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд прийшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства і його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.
З таким рішення місцевого суду погодилась і колегія суддів апеляційної інстанції, яка в ухвалі зазначила, що покликання прокурора на те, що обвинувачений вину визнав частково та лише по епізоду з одним потерпілим як на підставу скасування вироку й призначення більш суворого покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, та більш суворого додаткового покарання не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки пред'явлене прокурором обвинувачення знайшло в суді лише часткове підтвердження, а право підозрюваного, обвинуваченого не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання гарантоване законом.
Не взято до уваги як безпідставні також апеляційні доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочинів обґрунтовані належними й допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні.
Відтак, на виконання вимог закону суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й дав оцінку доказам відповідно до ст. 94 КПК України.
З вироком Личаківського районного суду м.Львова та ухвалою апеляційного суду Львівської області можна ознайомитись за посиланнями:
_03_03.png)
